У вересні 1905 року один відважний одесит - Павло Андріанович Кузнєцов - на власному аероплані «Блеріо XI», першим пролетів в небі нашого міста на запрошення міської думи, щоб здивувати і порадувати єлисаветградців (за назвою міста того часу – Єлисаветград). Той історичний політ відкрив славну історію кіровоградської авіації. І ось, через рівно 105 років, інший корінний житель південної Пальміри, прибуває до нас з не менш цікавою місією. За ініціативою одеського бізнесмена Вадима Громова серед першокурсників-пілотів КЛА НАУ була проведена вікторина на знання історії та сьогодення української авіації, призовим фондом якої стали ознайомчі польоти на літаку «Аквела».

Серед завдань конкурсу було і написання міні-есе на тему «Чому я обрав для себе професію пілота і як бачу себе в авіації». Треба відзначити, що процес творення (складання) і творчості нашим першокурсникам дався легше, ніж пошук відповідей на конкретні питання. Тим не менш, переможці були визначені серед тих, хто проявив більше знань з авіаційної тематики, ніж інші. Хочеться процитувати одкровення тих майбутніх пілотів, які за підсумками вікторини опинилися на вершині рейтингу.

Новак Михайло: «Можна сказати, що в небо і авіацію я був закоханий з самого початку свого життя. Мої батьки працюють у цій сфері, і тому літати мені доводилося досить часто. Років у 10-ть я зрозумів, що хочу бути льотчиком цивільної авіації. І вже в тому віці усвідомлював, який складний шлях мені належить пройти. Я готовий до труднощів, тому що авіація – це один з основних для мене компонентів щастя».

Бєлоногова Євгенія: «З самого дитинства ми не маємо меж щодо своїх мрій, не боїмося ставити найсміливіші цілі на майбутнє. Проте з віком привчаємося вганяти себе і свої бажання в рамки. Напевно, людьми керує страх: ми боїмося бідності, уникаємо відповідальності. Я обрала для себе льотну роботу, тому що не хочу обмежуватися рамками страху, а вважаю за краще долати труднощі та обмеження».

Євсєєв Анатолій: «Майбутнє не настільки далеко, як нам здається. У дитинстві кожен хоче кимось стати. Ця мрія не була корисливою: ти просто хотів бути носієм певної професії, незалежно від її привілеїв чи недоліків. У ранньому дитинстві я хотів бути космонавтом. Звичайно, за період дорослішання, я змінив не одну таку мрію. Все-таки, коли настав час обирати ВНЗ для вступу, мрія дитинства проявилася. Я обрав для себе професію пілота. Звичайно, поки це тільки мрія, але я докладу всі зусилля, щоб її реалізувати, незважаючи на те, що шансів мало. Зараз, у зв'язку зі складною ситуацією в країні, на перший погляд здається, що авіація України вмирає, але поки у мене і таких, як я є високі мрії, ми повинні зробити все, щоб підняти нашу авіацію і досягти в ній успіхів. Хоча я з простої сім'ї і не маю впливових родичів або знайомих в авіації, я впевнений, що зможу стати пілотом і допомогти українській авіації в її розвитку».

І ще одна анкета опинилася в числі призерів, хоча есе – найкоротше. Автор заповнював її друкованими літерами лівою рукою (права – в гіпсі) при цьому на більшу частину питань дав правильні і коректні відповіді. Проявлена воля до перемоги стала додатковим аргументом на користь Попова Володимира: «З раннього дитинства мене тягнуло в небо. І ця пристрасть передалася мені від батька, а йому – від діда. Вони теж намагалися пробитися у льотчики, але безуспішно. Поки пощастило тільки мені!».

Вищеназвані курсанти прокотилися над Кіровоградом з Вадимом Громовим на його «Аквелі». Вийшло все, практично як у пісеньці, яка знайома з дитинства: «Прилетит вдруг волшебник в расписном самолёте, и бесплатно покажет кино»…

У решти першокурсників була можливість ознайомитися з одним із сучасних європейських літаків, сфотографуватися на його фоні.

У зустрічі одеського гостя взяв участь і начальник Кіровоградської льотної академії НАУ Сергій Неділько. Він високо оцінив ініціативу Вадима Громова і запросив одеський аероклуб і його пілотів до подальшої взаємодії.

Вадим Громов звернувся до всіх першокурсників зі словами поваги за зроблений ними вибір професії, висловив надію на те, що авіація України знайде можливість розвиватися і всі сьогоднішні курсанти зможуть знайти свої крила, знайшовши своє місце у такій чудовій і привабливій сфері діяльності, як льотна. Свою безкорисливу ініціативу пояснив тим, що завжди прагне за покликом серця допомагати іншим людям. Розуміючи як складно сучасним хлопцям та дівчатам пробиватися до крилатої професії, вирішив внести свій внесок до формування і підтримки мотивації до польотів. Впевнений у тому, що майбутнє української авіації належить саме їм – тим, що закохані в небо і мріють літати. «Якщо сьогодні я допоміг чудовим хлопцям стати, хоч на крок ближче до їх високих мрій, - значить, сьогоднішній день прожитий не дарма» - підсумував Вадим Олександрович зустріч з курсантами льотної академії.

Взявши зворотний курс на рідну Одесу, Вадим Громов залишив на кіровоградській землі масу позитивних емоцій і добрих спогадів, відчуття польоту у переможців вікторини (для деяких – першого), а головне – почуття віри першокурсників в те, що якщо в чудеса вірити, то вони обов'язково трапляться, що світ не без добрих людей і що польоти з віртуальних обов'язково стануть реальністю для того, хто цього дійсно хоче всім серцем.

Центр громадських зв’язків КЛА НАУ