Студентка І курсу магістратури Дар’я Крайносвіт побачила для себе перспективи професії менеджера з туризму після того, як отримала освіту перекладача. Для неї опанування «Менеджменту туристичної індустрії» - це можливість підвищити свій професіоналізм у міжнародній волонтерській діяльності, яку вона активно провадить як президент локального комітету AIESEC. 

Кор: Чому Ви вирішили змінити напрям від бакалавра-перекладача до магістра-менеджера туристичної індустрії? Часто студенти продовжують навчання у магістратурі в тому ж закладі, де отримали диплом бакалавра. А Ви змінили і заклад освіти, і напрям підготовки.

Дар’я: Я отримала освіту перекладача німецької та англійської мови і зрозуміла, що це досить вузька специфікація. Якщо додам до своїх знань ще й освіту менеджера – це дозволить значно розширити мої можливості.

Кор: Як Ви обирали заклад освіти? Чим відрізняється навчання на бакалавраті та у магістратурі?

Дар’я: Освіту перекладача я отримувала у педагогічному університеті. Для себе розуміла, що в магістратуру треба буде йти в інший заклад, адже в педунівері немає менеджерських спеціальностей. Хотіла лишитися навчатися у Кропивницькому. У ЦНТУ пропонуються більш загальні програми менеджменту, а у Льотній академії мене привабило те, що можна обрати підготовку саме у менеджменті з туризму. Це те, що мені потрібно для роботи. До того ж, мої друзі навчалися тут на авіаційних спеціальностях, я чула багато позитивних відгуків про академію, і про високу якість освітніх послуг на факультеті менеджменту. Навчання в магістратурі – це більш гнучкий процес, вузькоспеціалізований. Тут менше загальноосвітнього, ми більше заглиблюємося у фах, у спеціальні дисципліни, з огляду на те, що завтра на робочому місці треба буде приймати конкретні рішення.

Кор: Ви говорите як людина, що вже має досвід роботи. Під час навчання доводилося працювати?

Дар’я: Так. Маю різноплановий досвід. Працювала перекладачем для делегації з Туреччини під час «Агроекспо», у Customer Service, помічником вихователя у центрі психології та розвитку для дітей Umbrella. До того два роки працювала у Міжнародній організації AIESEC, а в 2020 була президентом локального комітету. Ми займалися організацією професійних стажувань за кордоном, фактично – це навчальний та науковий туризм, тож менеджмент туризму – це саме те, що я повинна знати досконало.

Кор: Мабуть доводиться багато спілкуватися англійською з волонтерами з різних країн. Акцент та специфіка кожного ускладнюють розуміння мови?

Дар’я: Я спілкувалась з волонтерами з Китаю, Індії, Індонезії, Туреччини, Єгипту, Бахрейну. Перші дві-три місяці спілкування здебільшого з китайцями та індійцями було важким. Але тепер, коли я спілкуюсь, добре розумію будь-яку англійську. Більше того, по розмовній англійській можу сказати з якої країни та якої частини країни мій співрозмовник.

Кор: Мабуть пощастило чимало подорожувати. У яких країнах побували?

Дар’я: Веду досить активне громадське життя з першого курсу навчання. Вже після першого курсу брала участь у австрійсько-українській школі у Львові, там отримала знайомства, завдяки яким пізніше взяла участь у конференції в Австрії за тематикою «Цілі сталого розвитку». Завдяки роботі в AIESEC – взяла участь у конференції у Румунії, де були представники з 42 країн. Знову ж таки AIESEC познайомив мене з волонтеркою з Туреччини, ми потоваришували і їздимо в гості одна до одної. Ще одна моя подруга живе в Німеччині – їздила в гості до неї. Та й по Україні подорожую чимало. У докарантинний період я буквально жила з валізами в руках. Хочеться, щоб такий ритм життя був і у 2022-му. Подорожі – це велетенський вклад у себе, як в особистість.

Кор: Такий ритм життя вимагає якогось відпочинку, релаксації. Як Ви відновлюєтеся?

Дар’я: Люблю читати, за звичкою продовжую купувати книжки, хоч читати їх зараз не встигаю. Люблю детективи. Півтора роки тому захопилася домашніми рослинами. Тепер усі підвіконня вдома заставлені квітами, за якими мені подобається доглядати.

Кор: Який життєвий принцип Ви сповідуєте?

Дар’я: Бути максимально чесною з собою, близькими, друзями, світом.

Кор: З усіх проєктів, в яких Ви брали участь,який запам’ятався, вразив найбільше?

Дар’я: Цікавим був «Найбільший урок в світі» за ініціативи ООН. В різних школах, в різних класах по світу одночасно проводились інтерактивні уроки, які готувалися волонтерами за матеріалами ООН та ЮНІСЕФ. Тематика – дбайливе ставлення до довкілля відповідно до цілей Сталого розвитку. Проєкт був розрахований на учнів 5-9 класів. Мене вразило, що діти 12-13 років говорили досить дорослі речі, пропонували варіанти зменшення марнування продуктів, сортування відходів. Я раптом відчула, як змінюється світогляд поколінь. Ми, будучі підлітками, мало замислювалися над подібними речами.

Кор: Вдається реалізовувати еко-ідеї у повсякденні?

Дар’я: Звичайно. Прибирання за собою сміття на природі уже йде на автоматі, використання екоторбочок, багаторазових пакунків. Обов’язково беру участь у еко-акціях, які відбуваються у місті. Намагаюся залучати до них друзів, пропагувати дбайливе ставлення до довкілля.

Кор: Чого Ви побажаєте читачам у 2022 році?

Дар’я: Бути більш свідомими. І це стосується багатьох речей. І екології, і відповідальності за власне життя, і взаємин з іншими. Завжди пам’ятати, що ваші слова і вчинки впливають на інших, пливають на світ. Так хочеться жити у світі без дискримінації, без байдужості, без жорстокості!

Спілкувалась Олена Ковальова